Сарненські новини

Вівторок
Кві. 24
Розмір тексту
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size
Головна Про все потрохуТаємниці сарненських озер

Таємниці сарненських озер

Поділитись посиланням на статтю Роздрукувати

Це глибоководне, прозоре озерце, що на Сарненщині оповите загадками і таємницями. Тут зрідка хто купається. Та чому ж ? І водичка тут, те що треба : тепла, ніжна, грайлива, так і кличе у свої обійми. Прозоре око малесеньких хвиль огортає думками - мріями. Даю відповідь на вищепоставлене запитання - ходять моторошні чутки, що тут живуть русалки. Уже давненько, мабуть років сто тому вони залоскотали парубка, після того сюди ніхто не ходить. Про озерце поповзли злі чутки і недобра слава...На довгих півстоліття його огорнуло найжахливіше...забуття.

Іду тихенькою алеєю беріз. Прислухайюсь до гомону їхніх зелених верховіть, намагаюсь підслухати хоч би одне слово. Видно, що вже давненько сюди не ступала нога людини. Не чутно навіть гомону веселих птахів.І ось нарешті споришева дорога привела мене до чудного місця - Русалчиного озера.Виглядає воно неперевершено. Якби хтось складав список найгарніших водойм Сарненщини, це б озеро було у лідерах. Я приглянувся краще...Та проте не помітив нічого підозрілого. Озеро, оточене віковою сторожею - лісом переливалось собі барвами на сонці. За давніми легендами, уночі,коли повний місяць - господар кидає на гладінь озера своє проміння... Завмирає все живе, припиняють співи птахи... Раптом...хлюп. Із чистої, джерельної водиці виходять на зелений бережок диво - красуні - русалки. Вони вилазять на товсті, мужні гілки сосен і наспівують тихо, викликаючи парубків - молодців із села, щоб залоскотати. А коли перший промінь гарячого сонця простягне свої обійми - русалки одягають барвисті віночки, і танцюють до упаду. Коли ж сонячний зайчик уперше впаде на гладінь озера ховаються під воду, аж допоки знову не наступить ніч і не вийде місяць. У хмуру погоду русалки не виходять, бояться лісовиків. Ай, справді, як оглянути цю лісову,закинуту місцевість, тут не те, що вночі, а й  серед білого дня лячно. А коли сутеніє навіть русалок не потрібно, кожне дерево здається примарою, що розчахнуло свої страшні , кошлаті руки. Тоді будеш бігти... до упаду, а до місцевих поселень... 5 кілометрів, десь приблизно 2 із них займають густі, непроглядні хащі лісу!А далі луки і березовий гайочок, що часто заповнюється голосним перегуком іволги і співом соловейка. Тут уже полегшено видихаєш... Слава Богу, вибрався... Ось така слава ходить про Русалчине озеро. Хто б міг подумати, що воно ховає в собі таку різноманітність таємниць ( мовляв колись князь, що проїжджав цими місцевостями закохався в одну місцеву дівчину - красуню, залишив їй скарб. А вона сховала те золото на дні озера. Його й бережуть русалки).

Таємнича слава ходить і про озеро - близнюк. Таке ж забуте, посередині лісу, переповнене жахами, веснянкувате, розціловане закоханим сонцем... Що правда «далеченько» звідти. Над ним схиляють свої зелені віти білокорі берізки - красуні. Це озеро одне із найглибших у Сарненському районі. Місцями його глибоководдя може сягати шестидесяти метрів!? Отож не дивно, що в місцевого поселення (3 кілометри звідсіль) ходять слухи, нібито на його дні розміщується стародавнє королівство русалок. Та, що все русалки і русалки? От деякі старожили гадають, що це залишки давнього Геродотового моря, яке займало всю територію нашого славнозвісного Полісся. Ось чому в Карпатах виникли гори, а в нас інколи можна знайди ракушок . Детально про це море описано у книзі нашого славного земляка - Григорія Дем’янчука ( «Біля джерел»). Вважалося, що колись татари, яких прокляла місцева ворожка перетворилися у ці стрункі сосни, а кров наших, сміливих вояків у це озеро.А от я прислухався до розмови двох стареньких, місцевих бабусь. Сивина притрусила їхні голівки. Тоді якраз була повінь, і гріх не згадати, після важливих подій про неї :

« Не піду дивитися до озера, боюсь».

Ось так і урвалась розмова. Відтоді пройшло років шість. І от я вирішив вам переповісти про ці два найтаємничіших озера Сарненщини : Русалкове і Лісове.

 

 

Довідався таємницю Петро Катеринич, с. Любиковичі.  

Прокоментувати цю новину:

Оскільки Ви ще незареєструвались на нашому сайті, то для того щоб надіслати прокоментувати Вам потрібно ввести перевірочний код:

????

Highslide JS Highslide JS

Меню користувача

Вибачте, ви неавторизовані

Статистика

Новин : 239
Коментарів : 19
Користувачів : 891