Сарненські новини

Середа
Січ. 17
Розмір тексту
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size
Головна До свята Долі людськіСлід на партизанських стежках

Слід на партизанських стежках

Поділитись посиланням на статтю Роздрукувати

Земля раз по раз здригалася від вибухів, що залишали глибокі вирви-рани. Здавалося, небо почорніло, жахаючись хрестатих чужинських літаків, які розпанахували небесні перевесла. І дорослі, і малі із села Блідчі, що в Київській області, притихли. Навіть птахи позавмирали…
На околиці набирав розмаху бій. Фашисти не очікували, що саме тут зустрінуть відчайдушний опір партизанів. Загарбники й гадки не мали, що вже два тижні під цим селом стояли бійці відомого партизанського з’єднання Ковпака. А місцеві підлітки поспішили поповнити його ряди. Серед них і Надія з подругою Марійкою.
Дівчатам виповнилося по чотирнадцять. І вони, нерозлийвода, разом з хлопцями-ровесниками звернулися до керівництва з’єднання. Командир розвідувального загону Воїнов, до якого їх направили, з посмішкою зустрів обох юнок. Розпитав, чи добре знають навколишні села, чи не боятимуться йти на завдання, коли доведеться вночі. «Звичайно ж, що не спасуємо!» - відповіли в один голос.
Не раз і не два Надія разом з іншими розвідниками отримувала відповідальні завдання, пробираючись до Тетерева, Код-рів, Разки, Мар’янівки й інших населених пуктів. Приносила звідти важливі дані про розташування німецьких угрупувань, кількість ворожих боєприпасів. Якось під час одного вечірнього рейду ногу обпекла ворожа снайперська куля. За допомогою старших бійців дошкандибала до дороги, на підводі її привезли до землянки. Медсестра Галина Пироговська зробила перев’язку, й певний час дівчина змушена була залишатися в резерві.
А скільки разів уночі зу-стрічали літаки з Москви, які доставляли партизанам продукти харчування, боєприпаси, одяг! У пам’яті збереглися маршрути до залізничних колій, мостів. Сміливо бралася за ноші з вибухівкою, яку підривники «заправляли» під сталеві магістралі, щоб перешкодити рухові фашистських ешелонів із військовим спорядженням. Раділа успішним бойовим операціям, адже це був і її, хай непомітний, скромний, але внесок у наближення світлого дня перемоги.
Коли підтягнулися до Дніпра, всі відчули особливу відповідальність. Люди воліли помститися ворогові за зруйновані міста і села, понівечені долі, втрати рідних і близьких, бойових побратимів. Невдовзі партизанське з’єднання розформували. Дівчатам запропонували повернутися додому. З бойовими нагородами, зі сльозами на очах їх зустріли рідні.
Сімнадцятирічною розпочала трудовий шлях. Згодом із фронту пораненим повернувся призваний ще до війни на службу в армію сусід Микита. Він служив на підводному човні. Його бо-йова біографія перервалася в Туапсе, коли ворожа бомба потрапила в чорноморський десантний катер, на якому служив Микита Лещенко. Тут матроса тяжко поранило, тож майже рік лікувався в госпіталі.
Молоді є молоді, сподобалися одне одному, побралися. Микиту направили на Рівненщину. Працював у лісгоспах на різних посадах, а найбільше - у Сарненському. Тут народився син Віктор. А Надія Тихо-нівна трудилася у відділі робітничого постачання ДЛГ, міськторзі. Звідти й пішла на заслужений відпочинок. Тривожать жінку рани, печалить дочасна втрата чоловіка. Та не залишається вона наодинці зі своїми думами. Тішать онуки-школярі, невістка Оксана зове мамою. У дні державних свят, 9 Травня її тепло вітають колеги, школярі просять розповісти про партизанські стежки, на яких Надія Лещенко залишила свій слід.

Раїса БРИЧКОВА.  

Прокоментувати цю новину:

Оскільки Ви ще незареєструвались на нашому сайті, то для того щоб надіслати прокоментувати Вам потрібно ввести перевірочний код:

????

Highslide JS Highslide JS

Меню користувача

Вибачте, ви неавторизовані

Статистика

Новин : 239
Коментарів : 19
Користувачів : 891