Сарненські новини

Понеділок
Лип. 16
Розмір тексту
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Штраф за... псалмоспіви

Поділитись посиланням на статтю Роздрукувати

Християни-протестанти Тинненської церкви вважають, що такої свободи релігії, як нині, історія не знала

Церква Християн віри євангельської в селі Тинне утворилася в 1928 році. Благу вістку Слова Божого сюди приніс брат Потап, який був місіонером і пресвітером у Чудлі. Місіонери спочатку діяли на хуторі Забара. За свідченнями свідків, польська влада ставилася до них поблажливо. Перші християни-протестанти проводили свої богослужіння в хатах, а згодом вирішили будувати молитовний будинок. Роман Колосок виділив найкращу ділянку землі й робота закипіла. У 1936 році Тихон Омельковець продав пару волів і гроші пожертвував на цинкову покрівлю. У листопаді 1937 року відбулося урочисте відкриття молитовного будинку, де почули пророкування «Я це місце збережу, бо я обрав його для слави Своєї!» І це пророцтво звершилося, бо ні важка братовбивча війна, ні фашистський, ні сталінський режими не змогли зупинити прагнення людей служити Господу.

Християнська церква зростала, багато молодих хлопців ходили проповідувати Євангеліє в навколишні села. Багато членів ХВЄ загинули в грізні роки війни з німецькими фашистами, на їх могилах встановлені пам’ятні плити з біблійними надписами з розділу «Послання євреям»: « Були засмучені, зазнали наруги та побоїв, допитувані, вимучені...». У середині 50-х років община нараховувала понад 50 чоловік. Молодь згуртовував у церковний хор регент Йосип Омельковець, а проповідниками працювали Олександр Булейко, Тихон Омельковець і Данило Коток.

Як відомо, період так званої «відлиги» приніс політику пом’якшення в різних сферах життя, але не в релігії, оскільки Микита Хрущов вважався запеклим атеїстом. Віруючі були нерівноправними громадянами, примітивними та ставилися до них, як до людей другого гатунку. У другій половині 50-х - на початку 60-х років почалося цькування протестантських общин. У нашому районі, як і вцілому в Україні, прокотилася хвиля нових судових процесів, масове вивезення в гулагівські табори примусової праці на Північ і до Сибіру. За вказівкою керівних комуністичних органів храми повсюдно руйнували, спалювали або перетворювали на атеїстичні музеї чи склади, ліквідовували релігійні громади. Забороняли дітей навчати релігії, відвідувати зібрання, молитовні будинки, в общини засилали агентів, забороняли публікації на релігійні темиу, до віруючих застосовували різні економічні та громадські акції, обмежували можливість здобути освіту. У той час (з 1948 по 1974 рік) був пресвітером Антон Омельковець.

Але віруючі відправляли свої релігійні потреби в автономних конгрегаціях, навчали дітей, як цього вимагала їхня віра, нерідко не реєструвалися в органах влади, що ускладнювало над ними повсякчасний контроль. Часто віруючі юнаки в армії відмовлялися складати військову присягу та брати в руки зброю. У Тинненську сільську раду приходили ганебні звістки від командирів військових частин, а місцеві чиновники висміювали такі сім’ї. У 1961 році дев’ятеро осіб - жителів села засудили до тюремного ув’язнення за віру як великих злочинців. Сьогодні все більше чути думку про те, що СРСР із його колосальними природніми багатствами та можливостями зазнав краху через велике переслідування віруючих людей. Адже історія не знає більше такої абсолютно атеїстичної та ворожої до релігії ідеології, що поширювалася та нав’язувалася країнам соціалістичного табору, порушуючи права людини на свободу совісті й віросповідання. Траплялися випадки, коли злочинці за тяжкі злочини отримували менші терміни ув’язнення.

Із спогадів пресвітера 1974-1999 рр. Михайла Царука: «У 70-х роках влада всіляко намагалася принизити й притоптати членів нашої общини. Мене постійно штрафували за те, що похоронна процесія чи обряд водного хрещення супроводжувався псалмоспівами. Інколи мусили проводити обряд водного хрещення вночі. Постійних утисків зазнавали й члени моєї родини, зокрема діти, яких дев’ятеро. їх висміювали за те, що вони не вступати до піонерської та комсомольської організацій, не носили відповідної на той час символіки. А закінчували заклади з відповідними характеристиками. Але ряди віруючих зростали. У той тяжкий час Бог був з нами. Якщо в 1974 році община нараховувала 150 членів, то в 1999 до неї входило 358 чоловік» .

У 1992 році спільними зусиллями завершили будівництво нового молитовного будинку на березі Случа. Уже 12 років тут працює недільна школа. З 1999-го Михайло Онуфрійович проживає в США (штат Нью-Йорк), де очолює Міжнародну християнську місію «Надія», члени якої постійно здійснюють місіонерські поїздки в Україну. Нині общину веде Олександр Коток, якому допомагають диякони Анатолій Шутько, Володимир Самойлик, Володимир Мориконь, Петро Корінець, Михайло Самойлик і Віктор Корінець. Велику місіонерську роботу проводять Олександр Лопанчук і Валерій Савчук.

У селі діє дві общини церкви ХВЄ, в яких налічується відповідно 480 і 350 осіб, які очолюють Олександр Коток і Сергій Дарчук. Сьогодні можна вільно сповідувати свої релігійні переконання. Старші люди зауважують, що такої свободи релігії не знала історія, за що й дякують Господу.

Світлана КОТОК, с. Тинне.  

Прокоментувати цю новину:

Оскільки Ви ще незареєструвались на нашому сайті, то для того щоб надіслати прокоментувати Вам потрібно ввести перевірочний код:

????

Highslide JS Highslide JS

Меню користувача

Вибачте, ви неавторизовані

Статистика

Новин : 239
Коментарів : 19
Користувачів : 891