До Петропавлового дня (у народі його йменували ще святом Петра або Петровим святом) готувалися заздалегідь. Жінки білили хати, прикрашали рушниками стіни й ікони, прибирали подвір’я та готували обрядове печиво - мандрики. Ці смачні пампушки пекли з сиру та борошна, замішуючи на сметані та яйцях.
Свято Петра та Павла символізувало початок жнив. До цього дня годилося зжати бодай один сніп, адже: «як зажнеться, так і обжнеться». Особливо шанували Петра як покровителя жнив на півдні України, де початок косовиці зернових наставав значно раніше. У цей день ніякої іншої роботи, крім зажинків, не починали. Вся сім’я в білому одязі до самого вечора проводила свій час святково. Сусідам, які приходили за позичками, годилося відмовляти.
Практично на всій території України існував звичай закруток-оберегів. Їх робили для того, щоб оберегти ниву від бурі, граду та злих очей. Напередодні зажинок господиня ще до сходу сонця чи пізно ввечері, щоб ніхто не бачив, виходила в поле, скручувала на обочині кілька жмень стебел і зв’язувала їх у химерне плетиво. При цьому промовляла всілякі заклики та прокльони тим, хто зазіхав на її добробут.
Цікаво відзначити, що наступного дня, себто 13 липня, відзначали свято Полупетра. Дехто вважав, що свято названо так на честь Петрового батька, інші - що свято наполовину менше. На Слобожанщині в цей день різали трьох півників і готували борщ у трьох горщиках - на ознаку того, що святий Петро тричі відрікся від Христа.
Існує багато «петрівчанських» прикмет і повір’їв, наприклад:
до Петра молочка відерце, а по Петрові глек, і той неповний;
до Петра не сподівайсь тепла, а по Петрові та й по теплові;
якщо на Петра один дощ - урожай непоганий, два - добрий, а три - багатий.
Світлана КУРОПІЙ
