Сарненські новини

Вівторок
Лип. 17
Розмір тексту
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size
Головна Життя міста Життя, як воно єПекуча материнська сльоза

Пекуча материнська сльоза

Поділитись посиланням на статтю Роздрукувати

На ліжку напівлежала маленька скоцюрблена жінка. Висохлі, тремтячі, наче в пропасниці, руки намагалися підтягнути край ковдри. Їй було холодно. Попросила Віру Василівну вкрити ще однією, хоча в кімнаті, де вона лежить, дві жінки не скаржилися на прохолоду.
А обличчя виснажене-виснажене. Вицвілі озерця очей свідчили, що колись вони були голубими. Нині ж з них одна за однією котяться сльози. Материнські сльози, пекучі, болючі. Вони зрошують бліді щоки, знаходячи прихисток у міцно зімкнутих устах…
Хіба все може розказати? Та й не треба, дорогенька Валю, зайве тривожитись, нервувати… Страшні глибокі рани по всьому тілу так густо розсипались, що не видно живого місця. Коли привезли в «Дім милосердя», не могла й говорити: настільки була знеможена і голодом, і задавненими ранами-побоями, що аж загноїлися. Адже тижнів зо два до квартири ніхто не підходив, бо син-п’яничка, який так «пригостив» матусю, нікого і на поріг не пускав.
Доля закинула Валентину з далекого Горького, що в Росії. Разом з чоловіком виростили двоє синів. Коли розпався Союз, дорослі хлопці вибрали свої стежки в самостійне життя. Менший Євген десь загубився на заробітках у Києві, старшого ж Антона дружина вигнала за пиятику. Він і приплівся до вже хворої матері, розбитої паралічем, прикутої до ліжка. Однак у сина це не викликало ніякого співчуття. Більше того, у квартирі збиралися «друзі», після оргій яких матусі ох і перепадало. Холодна і голодна, мовчки терпіла знущання. Син же все наполегливіше наполягав, щоб вибралася з квартири, бо йому, бачте, заважає, а хочеться свободи, волі.
Жити матері ставало все нестерп-ніше. Сусіди знали про ганебну поведінку Антона. Якось у його відсутність пробралися у квартиру й очам не повірили. Уся в синцях і крові, 80-річна Валентина лежала, не подаючи ознак життя. Заплющені очі настрахали найбільше. Напоїли стареньку чаєм, і вона помаленьку розповіла, що однієї жахливої ночі син розперезався як ніколи. Несамовито кричав, боляче смикав, а потім розпустив руки. Схопив швабру й так знавіснів, що вщент розтрощив держак… на матері. Вона ж, нерухома, не могла навіть захиститися. «Господи, за що ж така кара?!», - ковтала сльози…
Прощаючись з Валентиною, помітила в згорьованих очах сльози. Сльози материнського болю, відчаю, стогону материнської душі. Вона навіть не бажала чогось недоброго Антонові, який знехтував синівським обов’язком, втратив совість, втопивши в підступній оковитій.
- І як земля таких носить? - обурювалася Віра Василівна, яка й переповіла жахливу історію нової мешканки.
Тут, у «Будинку милосердя», за бабусею особливий догляд, потурбувалася про це керівник. Біля неї чергує санітарка, наглядає мед-сестра, та й самі постояльці: хто води піднесе, хто ковдру чи простирадло підправить, кватирку відчинить, аби свіже повітря гуляло по кімнаті. Одно слово, дружно живуть. Пощастило ж бабі Валечці, як її з любов’ю називають усі, хто знайшов тут на старості літ прихисток.
Залишала заквітчане подвір’я, й мимоволі згадалася давня легенда. Дівчина сказала, що вийде заміж за хлопця тоді, коли він вирве серце своєї матері й принесе їй. Той так і зробив. Добігаючи із серденьком рідної матері, яке ще билося в міцних юначих руках, до нареченої, перечепився за поріг і впав. Серце випало з рук - і завмерло. Юнак враз почув тихий голос матері: «Сину, тобі не боляче? Ти не забився?»…

Раїса БРИЧКОВА,
м. Сарни.
  

Прокоментувати цю новину:

Оскільки Ви ще незареєструвались на нашому сайті, то для того щоб надіслати прокоментувати Вам потрібно ввести перевірочний код:

????

Highslide JS Highslide JS

Меню користувача

Вибачте, ви неавторизовані

Статистика

Новин : 239
Коментарів : 19
Користувачів : 891