Сарненські новини

Неділя
Тра. 20
Розмір тексту
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size
Головна Наша історіяОУН-УПА і сьогоденні парадокси

ОУН-УПА і сьогоденні парадокси

Поділитись посиланням на статтю Роздрукувати

Звертаюся до громади міста, а особливо до депутатів міської ради  та райдержадміністрації. Проблема давня і болюча, а це свідчить про її актуальність. «Історія - це політика, спрямована у минуле» - на жаль, не можу точно назвати автора цієї геніальної думки. Переможець Другої Світової війни, він же СРСР, стер все, що стосувалось тих людей, які виступили проти: їм клеїли клейма, нашивали номери на рукавах і засилали на вірну смерть у табори на будівництво наступних промислових гігантів. Або просто закатовували на смерть. За те, що ці люди виступили із ідеєю власної держави, яка все-таки втілена в сучасній незалежній Україні. Парадоксально те, що вояки ОУН-УПА у незалежній державі, у їхній матеріалізованій ідеї-фікс, до сих пір нею не визнані! Де в нормальній цивілізованій країні не шанують пам’ять громадян, які відстоювали її справжню (а не УРСР) свободу? Хіба що Україна прагне стати світовою кунсткамерою з невизнаними борцями за волю, діючими антиконституційними законами і негласно відомими вбивцями Ґонґадзе. Так от, якщо держава не спроможна визнати ОУН-УПА загалом, то починати треба знизу, треба штовхати її до того, адже держава існує для громадянина. Це конституційний принцип. Панове, моя логіка проста: якщо не можна випросити в держави справедливості, то треба вимагати толерантності. Особливо прошу зараз уважно прочитати наступне товаришів комуністів й іже з ними: того, що сталося, вже не переінакшиш. Це, як-не-як, історія, тобто минуле. А зараз, як не вимагай, того, що в 1942-1950 роках діяла УПА, не зміниш. Це докінчений, відомий, підтверджений факт. Це треба прийняти, хочеш ти того чи ні, подобається це чи не подобається, відповідає це ідеології чи не відповідає, боролись ви за Союз чи не боролись - це так само, як визнати, що Голодомор був, що були репресії 1937-1939, що парламент розпущено, що на Івана Купала був дощ.

І тепер звернімось до парадоксу локального: чому в нашім місті, в лісах якого зароджувалися перші осередки УПА, до сих пір немає ніякого пам’ятника для людей, які боролись за волю України? Таке враження, що наше місто підтримує радянський міф, і доволі успішно. Я прекрасно розумію, що з будівництвом і утриманням пам’ятників у нас проблеми, але в набагато меншій Дубровиці вже затверджено проект пам’ятника ОУН-УПА. Це не просто здивування, це буквально висловлена вимога часу, будівництво пам’ятника - це  свідчення освіченості, толерантності, розуміння, патріотизму.  Думаю, ініціатива буде підтримана і спонсорована, але потрібне відповідне рішення з боку владних органів!

На кінець, тому панству, яке до сих пір обвинувачує ОУН-УПА, пропоную хоча б ознайомитись із поняттям колабораціонізму (http://uk.wikipedia.org/wiki/колабораціонізм) , а також почитати висновок істориків при Урядовій комісії, підготовлений для розробки законопроекту про визнання ОУН-УПА воюючою стороною «Організація українських націоналістів і Українська Повстанська Армія», а якщо хтось добре знає англійську і має змогу - то і неперекладені, здається, 5 томів з Нюрнберзького процесу, які радянська влада вирішила не перекладати для власної безпеки. Сподіваюсь, тоді аргументи такого штибу матимуть, принаймні, обґрунтовану природу і вийдуть за межі образ, нецензурщини, і Великої радянської енциклопедії.

А. Добринська  

Прокоментувати цю новину:

Оскільки Ви ще незареєструвались на нашому сайті, то для того щоб надіслати прокоментувати Вам потрібно ввести перевірочний код:

????

Highslide JS Highslide JS

Меню користувача

Вибачте, ви неавторизовані

Статистика

Новин : 239
Коментарів : 19
Користувачів : 891