ВАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій» - одне з найбільших підприємств Рівненщини, продукція якого має попит не тільки в межах України, а й на території Росії та Білорусі. Нині тут триває модернізація існуючого механічного та цеху хімічної гальваніки, які відпрацювали майже 30 років і застаріли фізично та морально, під цех механічної обробки металу з наступним покриттям методом гарячого цинкування.
Питання технічного переоснащення підприємства викликало великий переполох серед мешканців міста, політичних партій, громадських організацій і державних працівників. Але чому ж вони не хочуть поглянути на позитивні сторони нового виробництва? А їх нараховується досить багато. Перш за все створення великої кількості нових робочих місць. У перспективі планується забезпечити роботою 200-300 чоловік. Зараз існує проблема дефіциту фахових кадрів, і саме для цього сформували навчальну систему для підготовки кваліфікованих працівників. На роботу прийматимуть також людей, які стоять на обліку в центрі зайнятості та не мають спеціальної освіти. Як повідомив голова правління Михайло Сулятицький, середня зарплатня буде від 1500 до 2000 грн. А це змусить задуматись безробітних: працювати чи сидіти вдома?
Об’єм випуску товарної продукції планується Майже на 180-200 млн. грн. у рік. Великий товарообіг збільшить надходження коштів до державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду. Тобто, зросте внесок заводу в економічний розвиток міста й області. У Сарнах взагалі немає важкої промисловості, крім ВАТ «СЗМТК». Чи не тому розвиток виробництва дещо насторожує громадян? У старому цеху хімічної гальваніки, за статистичними даними, використовували набагато більше хімічних речовин, ніж планується на новому виробництві.
Голова правління ВАТ «СЗМТК» Михайло Сулятицький запевняє, що процес гарячого оцинковування - екологічно безпечний. Він має багато рівнів і засобів захисту від негативних впливів на навколишнє середовище, зокрема передбачено створення спеціальних фільтрів і бар’єра для затримання хімічних речовин. Виробництво майже безвідходне, а відпрацьовані залишки відправлятимуть на повторну переробку на хімічні заводи в інші регіони України. Також не буде технічних скидів у каналізацію.
Отже, перед тим, як демонструвати своє незадоволення від нового виробництва з оцинковування деталей, варто подумати, чи справді це шкідливо. А добробут народу залежить від розвитку та рівня промисловості. Адміністрація ж підприємства зобов’язана подбати про те, щоб виробництво не шкодило людям. На ВАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій» це буде забезпечено в рамках діючого законодавства про охорону навколишнього середовища.
Ольга МАРТИНЧУК, працівниця ВАТ «СЗМТК»
