Сарненські новини

Четверг
Тра. 24
Розмір тексту
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size
Головна Наша історія ВідгукиМала історія творить великий літопис України

Мала історія творить великий літопис України

Поділитись посиланням на статтю Роздрукувати

Доля українського Полісся невід’ємна від історії Західної України, яку можна поділити на такі періоди: перший - з часу існування Волині до припинення лінії самостійних руських князів аж до об’єднання Литви з Польщею. Другий - польська зверхність із 1569 року до II поділу Польщі 1793 року, возз’єднання краю з Росією та влиття його в Малоросію. У третьому відбувається ополячення населення з 1921 по 1939 роки. Саме західноукраїнські землі зазнали руйнації Першої та Другої світових воєн, дві хвилі депортації та колективізації.

Усі ці етапи пережило й поліське село Тинне, розташоване по обидва береги мальовничої річки Случ. Символічно, що в Рік книги в Україні вийшов історико-краєзнавчий нарис «Тинне над Случем», автором якого є Світлана Коток, учитель історії тамтешньої ЗОШ І-ІІІ ступенів, член Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Назва вищезгаданого поселення неодноразово згадується в історичних джерелах, зокрема в декількох томах «Архива Юго-Западной России». Бо лежало на шляху визвольних походів Богдана Хмельницького, а його жителі суттєво поповнювали ряди козацького війська, здобуваючи волю під прапором українського гетьмана. Про це говорить промовистий архівний факт: «... що тут у 1648-1654 роках діяли селянські повстанські загони проти польських поневолювачів». Зафіксовано й те, що «26 червня 1660 року козацькі війська розгромили польські коронні війська й переслідували їх залишки аж до Олицького замку». На жаль, ніякого пам’ятного знака, окрім урочища «Козацькі могили», у цьому селі немає. А пам’ять про народних героїв має бути більш шанованішою.

Отож, уперше Тинне згадується письмових джерелах під 1949 роком, але поселення тут були значно раніше. За свідченнями автора, старожили передають нащадкам легенду, що люди жили ще при монголо-татарських набігах, а рятуючись від нападників, переховувалися в гущавинах, бо степовий кочівний народ не мав досвіду орієнтації в поліських болотяних лісах.

Цікаво й корисно знати походження назв населених пунктів, тобто топоніміку, бо вони невипадкові. Так, автор у своїй праці подала декілька наукових версій про походження назви села, а також працювала в цьому напрямку, розпитуючи старожилів про його тлумачення: «Ця назва перейшла на село, бо колись тут пролягав шлях на Березне, Рівне. Люди з навколишніх сіл їздили та ходили ним. А оскільки окремі оселі були обгороджені тинами (плетення з лози - авт.), то й так його найменували».

Розділ «Під польською окупацією» розповідає про тривале польське панування, бо тут поляки творили багато військових і цивільних справ. Значна увага в нарисі приділяється воєнному періоду. Світлана Коток ретельно зібрала дані про «Книгу пам’яті с. Тинне», щоб не канула в забуття жодна доля односельців, які були задіяні в цій війні. Тут вміщені прізвища 70 вояків Червоної Армії, 90 - ОУН-УПА та 67 - цивільного населення - жертв Другої світової. Північне-Західне Полісся вважалося оплотом націоналістичного підпілля, тому й у Тинному був штаб і вишкіл Повстанської армії. Тож не дивно, що тема дипломної роботи, яку опрацьовувала Світлана Іванівна, закінчуючи Волинський держуніверситет ім. Лесі Українки, мала назву «Рух Опору на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни».

Автор вдячна голові Рівненського обласного краєзнавчого осередку Всеукраїнської спілки краєзнавців Івану Пащуку, який є головним редактором та упорядником нарису. Його зацікавила історія Тинного, яку неодноразово представляли вихованці Світлани Коток на всеукраїнських конкурсах «Краса і біль України», «Пам’ять», «Сто чудес України», посідаючи призові місця. Саме йому належить ідея видання нарису. Іван Григорович допоміг в організації доступу для роботи в архівах. Варто зазначити, що Рівненське обласне краєзнавче товариство, об’єднуючи вісім осередків, успішно співпрацює з науковими інститутами регіональних досліджень, інститутом історії України НАН України, постійно є провідним активістом в участі та проведенні різноманітних наукових конференцій.

Нарис «Тинне над Случем», мабуть, не вийшов би у світ, якби не спонсори Михайло Царук й Олександр Шмалюх. Бо хоч в Україні й вступив у свої права Рік книги, але автори-аматори традиційно шукають меценатів самотужки. Це не перше видання автора на краєзнавчу тематику. Перевівши практичну діяльність у теорію у 2004 році, Світлана Коток видала навчально-методичний посібник «Краєзнавство в школі», складовою якого є методика краєзнавчої роботи, програми фольклорно-етнографічного, історико-краєзнавчого та туристського спрямування. У планах - підготувати фольклорну збірку унікальних народних пісень Поліського краю, щоправда, цьому передує робота над створенням нотової основи до текстів.

Словом, Світлана Коток надзвичайно любить свій рідний край і доклала всіх можливих зусиль, аби історія села Тинне доповнила багатотомне енциклопедичне видання «Історія міст і сіл України». Вона й надалі робить усе для того, щоб ім’я України з її етнокультурною спадщиною звучало гордо.

Оксана МАНДЗЮК, м. Київ.  

Прокоментувати цю новину:

Оскільки Ви ще незареєструвались на нашому сайті, то для того щоб надіслати прокоментувати Вам потрібно ввести перевірочний код:

????

Highslide JS Highslide JS

Меню користувача

Вибачте, ви неавторизовані

Статистика

Новин : 239
Коментарів : 19
Користувачів : 891