Сарненські новини

Суббота
Чер. 16
Розмір тексту
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size
Головна Наша історіяБойовими стежками вояків УПА

Бойовими стежками вояків УПА

Поділитись посиланням на статтю Роздрукувати

30 червня минуло 100 років з дня народження головнокомандувача УПА, генерала-хорунжого Романа Шухевича (Тарас Чупринка), який народився в містечку Кроківці Яворівського району, що на Львівщині. До сторіччя знаменної дати, а також до 65-річчя створення УПА активісти Сарненської районної партійної організації «Наша Україна» організували річковий сплав під гаслом «Бойовими стежками вояків УПА»

Історія України знає патріотів, які  жертвували спокоєм, родиною, життям заради ідеї незалежності. Одним із таких є Роман Шухевич, який в умовах великого протистояння зумів організувати визвольну війну між трьох вогнів: фашистського та радянського ярма, польських націоналістів. Ідею незалежності України Роман Володимирович проніс крізь усе життя. Прадід Романа Йосип - високоосвічена людина свого часу, перекладач Вергілія; дід Володимир - професор, етнограф радник митрополита УАПЦ, а його дружина Герміна - громадська діячка, засновник «Союзу українок». Батько Володимир - юрист, а мати - глибоко віруюча жінка.

До бабусі Герміни в 1921 році часто приїжджав Євген Коновалець (засновник у роки Першої світової легіону Українських січових стрільців, а в 1928 - ОУН). Тут у присутності підлітка Романа вели патріотичні розмови, які справили на нього великий вплив. У 16 років він стає членом УВО. Вся молодість майбутнього генерала сповнена бурхливих подій і звершень. У 1925 році він закінчив Львівську академічну гімназію з дипломом інженера. У 1926 році організовує замах на польського куратора Сочінського, а в 1932 - на Чеховського - комісара поліції. У 1933 - здійснює напад на радянське консульство у Львові. У наступному році здійснює замах на Перацького - міністра внутрішніх справ Польщі, який стояв на екстремістських позиціях щодо України. Разом з іншими членами Крайової Екзекутиви ОУН потрапляє до концтабору Береза Картузька, а в 1935 році його переводять до Львівських Бригідок - не менш жахливої катівні... Роман Шухевич гордо витримує тортури, не видаючи партійної таємниці. Звідти звільнився в 1937-му.

30 червня 1941 року о 3 годині 15 хвилин ночі група бойовиків на чолі з Шухевичем у Львові захоплює радіостанцію, по якій передали в ефір Акт відновлення Української Державності. На ІІІ з’їзді ВЗ ОУН Романа Шухевича обирають Головою Бюро проводу ОУН (р). Восени 1943 р. - головнокомандувачем УПА, а  в липні 1944 року він посідає пост Прем’єра УГВР. У лютому 1946 року йому надають звання генерала хорунжого. Після закінчення ІІ світової війни видатний стратег української революції Шухевич-Чупринка бере курс на збереження провідних кадрів, продовження боротьби в змінених умовах. Він випробував усі методи - повстанські, партизанські, підпільні, завдаючи ворогові відчутних ударів. Як відомо, війна НКВД з УПА йшла в поліських лісах до середини 50-х. Але дошкульного удару націоналістичний рух зазнав у березні 1950 року, коли в сутичці під Львовом Роман Шухевич загинув. Енкаведистське полювання та цькування зробило свою роботу. Хоча окремі невеликі загони УПА продовжували діяти до середини 50-х років з усіх практичних міркувань УПА й ОУН на Україні перестали існувати як організації саме після смерті Шухевича. Вбивцею став той самий начальник четвертого управління МДБ СРСР генерал Павло Судоплатов, який свого часу виловив Євгена Коновальця. Спочатку він наказав тіло невловимого повстанця генерала закопати у дворі Львівського МДБ, загорнувши труп у три плащ-накидки, чомусь обмотавши його сім разів колючим дротом, але пізніше наказав викопати, спалити його, а рештки кинути спалених кісток в річку Збруч, що на Хмельниччині. Лише у 2005 році стараннями Василя Червонія рівненські та хмельницькі водолази змогли знайти частину обгорілих кісток для поховання, а на місці, де був спалений патріот, нині височіє базальтовий хрест, а в США є пам’ятник українському патріоту.

Молодь Сарненської політичної організації «Наша Україна» стала ініціатором та організатором річкового сплаву під гаслом «Бойовими стежками вояків УПА», в якій взяли участь голова виконкому, депутат районної ради Андрій Мичка, консультант виконкому Анатолій Карп’юк, студент РДГУ Сергій Гаврало. Акція відбулася за підтримки заступника голови Сарненської райради Олексія Прозапаса, обласного осередку «Нашої України», депутатів райради, голови постійної комісії з бюджетних питань Василя Іванюка, а також депутата міської ради Сергія Євтушка. Плавзасоби - два надувних човни, надав депутат міської ради від БЮТу Олександр Поляков.

Привітно та гостинно учасників акції зустріли представники Новоград-Волинської райдержадміністрації, що на Житомирщині. Це місто стало початковим пунктом річкового рейду. Голова району Микола Іванюк організував хлопцям екскурсію по місту. Тут же відбулося покладання квітів до пам’ятника Т.Г. Шевченка, а в смт. Городниця Новоград-Волинського району -  до  братської могили членів ОУН-УПА.

Не обійшлося без пригод: коли підпливали до села Устя Корецького району човни застряли. У телефонному режимі з’єдналися із Віктором Базелюком, головою Березнівського виконкому політичної партії «Наша Україна», який на автомобілі перевіз мандрівників, обминувши пороги Случа. Наступним пунктом стало село Вілля, що на Березнівщині, до речі, відоме своєю трагічною історією, адже внаслідок українсько-польського конфлікту було спалено дощенту Польською Армією Крайовою. Спільно з березнівськими колегами й однопартійцями вшанували курган «Козацькі могили». Тут розташовані два пам’ятних хрести: один присвячений козакам, бо Северин Наливайко розбив у тому місці польське військо в 1567 році, а інший приурочений події 1956-го, коли тут енкаведисти вбили останнього воїна УПА.

Останнім пунктом вшанування могил вояків УПА була братська могила, що розміщена на місцевому кладовищі в селі Тинне. Олексій Прозапас та учасники рейду поклали квіти до пам’ятника Петру Магрелу ( Чуприна -Качан), який захоронений поряд з іншими вояками. Встановлено, що на території села та в його околицях є шість братських могил, де покоїться 65 воїнів УПА. На жаль, їх прізвища маловідомі, оскільки тут були люди не тільки з навколишніх районів, а й областей. Тому дехто відомий лише за псевдонімом.

Після чотириденної екскурсії учасники акції в неділю ввечері прибули в Сарни. Вражень багато. Адже переконалися, що Західна Україна - дійсно край бойової та патріотичної слави. За словами Андрія Мички, могили вояків УПА є майже в кожному селі Житомирської та Рівненської областей, вони на кожному кроці.  Потяг до вшанування їх пам’яті в Андрія Івановича  недарма, бо його прадід Никон Юхимович Жук, уродженець Немовичів, - відомий тисячник УПА на псевдо «Ярема», який керував штабом у 1943-1945 роках у Тинному. Учасники акції підійшли зі всією відповідальністю до справи: були одягнені у військову форму, дорогою слухали патріотичні пісні повстанців. Тому подорож сподобалася. Надалі планують такі заходи проводити частіше й залучати більше молоді.

Багато хто не вірив, що в Україні настануть такі часи. Із знищенням тіла відомого провідника ОУН не змогли знищити ідеї незалежності. Історія та час розставили все на свої місця. Тризуб із бандитського забороненого знака перетворився на Державний Герб України, а імена буржуазних націоналістів - на героїв-патріотів.

Світлана КОТОК, с. Тинне.  

Прокоментувати цю новину:

Оскільки Ви ще незареєструвались на нашому сайті, то для того щоб надіслати прокоментувати Вам потрібно ввести перевірочний код:

????

Highslide JS Highslide JS

Меню користувача

Вибачте, ви неавторизовані

Статистика

Новин : 239
Коментарів : 19
Користувачів : 891